Звичайна метушня на спільній кухні великої комуналки, з висотою стелі 4.70, де проживали чотири родини і великий сірий кіт Васька, що грівся у промінях ранкового сонця на підвіконні вікна, за яким, під воркування голубів, відкривався вид на внутрішні київські двори вулиць Пушкінської і Рєпіна (зараз Терещенковська). Особливо привертав увагу дворик «Російського музею», на якому, серед різних нагромаджень, стояв пам’ятник Миколі Другому.
Художник В`ячеслав Корецький
Сучасний живопис
НОВИЙ ПРОЕКТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ
ПЕГГИ ГУГГЕНХЕЙМ
Простіше змінити обличчя, ніж прізвище
Вона була молода, розумна, екстравагантна, наполеглива і майже вродлива. Їй трохи заважав величезний гуггенхеймівський ніс. Від дістався їй від прадіда Маера – швейцарського гебрея, що емігрував до США, та попервах продавав на вулицях шевський крем; а потім, в традиціях американської мрії, став мільйонером. Таку спадковість як ніс виправити було легко. Але в клініці під місцевим наркозом вона, не витримавши болю, попросила припинити пластичну операцію. З тих пір ніс став чимось на зразок барометра. Він завжди розпухав до дощу.
ЧУРИКОВА І ЗБРУЄВ НЕ МОГЛИ ПОДІЛИТИ РОБІТ КОРЕЦЬКОГО
— Пишу свої роботи за день, максимум два. Ніколи не відчуваю мук творчості, все роблю на одному диханні, — зізнається київський художник В’ячеслав Корецький, 47 років. — Деякі картини народжуються за півгодини. Мені невідомо таке відчуття, як наснага. Будь-яке мистецтво — це щоденна праця. Коли сідаю писати і нема бажання, змушую себе, так і з’являється наснага, — зізнається художник.